Взяли свекруху після ліkарні до себе, тому що їй потрібен був догляд. А те, що вона заявила потім, пошмагало мені всі нерви

Кілька місяців тому ми з чоловіком забрали свекруху з ліkарні до себе в квартиру. Вона впала та пошкодила спину. У ліkарні її підлікували, але їй ще потрібен був сторонній догляд. Однією їй у такому стані жити немає жодної можливості. Вона і з ліжка без допомоги піднятися не може, що вже тут говорити про турботи по дому. У свекрухи, крім мого чоловіка, є ще й дочка. Але та нещодавно народила і в самих турбот повний рот. А ми з чоловіком живемо у своїй двокімнатній квартирі, дітей поки що немає, ось і вирішили забрати жінку до себе.

Майже місяць свекрусі був потрібний щільний догляд. Допомогти встати, супроводити, принести поїсти, зробити укол та інше. Я фрілансер, працюю з дому, тому доглядала свекруху «без відриву від виробництва». Хоча, чесно кажучи, регулярне висмикування мене з робочого процесу досить нервувало мене.Через місяць ситуація стала розпалюватися. Мало того, що в мене поступово накопичувалося озлоблення від нервування, так ще й тим, що чим краще ставало самопочуття свекрухи, тим більш вибагливою вона ставала. Характер у неї і так був не цукровий, а тут взагалі зіпсувався. Стала вередувати: це не смачно, в кімнаті спекотно, постільна білизна тверда і т.д. Мій чоловік намагався на мамині претензії реагувати сам. Але він був удома лише ввечері, а я з цією мадамою поруч знаходилася весь день.

Настав день, коли свекруха вже цілком може сама себе доглядати. Я чекала, що незабаром вона виявить своє бажання переїхати до себе. Але дочекалася зовсім іншої заяви. Свекруха запропонувала продати свою трикімнатну та нашу двокімнатну квартири, на ці гроші купити будинок у передмісті та жити всім разом. І з онуками вона мені допоможе, і з готуванням підтримає за потреби, і взагалі, разом жити веселіше.Чоловік повністю підтримує ідею матері. А я після цих двох місяців категорично проти. Краще вже розлучуся зараз, поки здорова, ніж через рік із нервовим потрясінням.