Коли ми не знали як вивести з дому мою набр идливу подругу, то в мого чоловіка відразу з’явилася блискуча ідея

Ми зі Світланою особливо не спілкувалися, поки я не переїхала жити до столиці. Спочатку було важко, я поки що влаштовувала своє життя, вийшла заміж, почала працювати. А вже потім, коли в мене з’явилася квартира та стабільний заробіток, то Світлана згадала про мене.Вона зателефонувала мені спонтанно, почала розповідати про своє життя, хоча я навіть не питала, а потім повідомила мені вагон, на якому приїде та кинула трубку. Я хоч і гостинна людина, але Світлану в себе вдома просто терпіти не можу.

Вона приїжджала до мене рік тому, і я й досі пам’ятаю той жах. Світлани було надто багато, більше того, вона дуже галаслива. Вона приїхала на день без мети, а потім залишилася на цілих три дні. Ми з чоловіком її ледве винесли. Першого дня я повела її показувати столицю, але Свєті закортіло зайти в дорогий ресторан і витратити там усі свої гроші.Наступного дня вона стала позичати гроші у мене, під приводом, що в мене зарплата столична, а в неї провінційна, тому я просто зобов’язана допомогти подрузі. Гроші вона, звісно ж, не повернула. Вдома за вечерею Світлана не вмокала і розпо відала про все: про свою роботу, про свою сім’ю, розповіла всі проблеми, про те, як їй тяжко живеться. Нам із чоловіком це було не цікаво, але й заткнути Світлану не виходило.

Цього разу чоловік придумав гарну ідею, як можна буде позбутися Свєти. Він узяв на один день велику собаку у свого друга. І як тільки Світлана зайшла до нас додому і побачила цю тварину, то відразу зам’ялася:-А може у вас тут буде якийсь недорогий готель, щоб мені вас не бентежити? Я на пару днів приїхала.
Після від’їзду Свєти ми з чоловіком святкували нашу перемогу.