Син одружився і купив будинок по сусідству. Моїй радості не було меж, але як я здивувалася, коли одного разу побачила паркан …

На початку весни зіграли весілля синові. Молодята купили будинок по сусідству з нами. Порожній вже кілька років. Безхазяйна земля заросла бур’яном. Наші ділянки поділяв лише паркан. Ух які наполеонівські плани я будувала тоді, дізнавшись про сусідство.Перша справа, мріяла я, знесемо паркан. З’єднаємо дві ділянки в один, опрацюємо покинуту територію, посадимо там і помідорів з огірками, і картоплі, і ягід різних… Красотіща.

Не сумнівалася, що і невістка так само думає. Адже господиня ж. Ми разом з нею і садили б, і доглядали б спільно. А по осені разом збирали б урожай і консервували. Та й по господарству ми з невісткою допомагали б один одному. Проте…Інна, так звуть мою невістку, поставила жирний хрест на моїх планах. Вона заборонила зносити паркан і об’єднувати ділянки. А мій син підтримав дружину, образивши мене. Він і до одруження не відрізнявся твердим характером, а тут взагалі підкаблучником став. Ділянку то свою від бур’яну вони очистили, але засадили не ягодами і овочами, а розбили клумби з квітами.

Вона на зиму квіти солити буде?! Ось прийдуть до мене взимку, попросять баночку з солінням, а я візьму і не дам їм. Спеціально. Та ще й вірші прочитаю — » літо червоне проспівали…»А ще мене обурило, що вони там у себе у дворі влаштували майданчик відпочинку. Гамак повісили, гойдалки поставили. Бачте, вона на роботі дуже втомлюється. Їй необхідний відпочинок на повітрі. Я теж працювала, коли молодою була. Але і за городом доглядала. Соромно жити на землі і не мати городу. А ще ганебно не допомагати батькам. Інна ж бачить, як я на городі вколюю, і все ж лежить в своєму гамаку і в телефон витріщатися. Жодного разу не допомогла з городом.Я-то, дура, посадила всього побільше, з розрахунку на дві сім’ї. Думала, що невістка до осені візьметься за розум. Але вона заявила, що лікарі їй заборонили консервоване. І витрачати свій час на банки вона не збирається.