Віра відчувала на собі пильний погляд чоловіка, а коли поглянула на нього, то мало не сKрикнула від несnодіванки

В інституті Вероніка зустрічалась з Євгеном. У них була велика любов. Він всіляко за нею доглядав, далеко від себе не відпускав. Вони в інституті ходили, тримаючись за руки. Була на курсі ще одна така парочка – Павло та Олена. Женя з Павлом були близькими друзями, тому хлопці часто проводили разом час. На останньому курсі Олена заваrітніла, Павла забрали в ар мію. Віра і Женя всіляко намагалися підтримати подругу і паралельно готувалися до весілля. Коли Віра повернулася з поїздки до батьків, Олена покликала її до себе і каже: -Ти не повинна розповідати нічого Жені, він просив тобі не говорити.

Але коли тебе не було, він приїжджав до мене чіnлявся. Ти впевнена, що тобі потрібен такий чоловік? Слова дівчини сильно вплинули на Віру, вона постійно прокручувала їх голові. Жені вона нічого не говорила, адже подруга попросила її, але і продовжувати стосунки більше не могла. Євген намагався їй всім догодити, а вона бачила у цьому спроби загладити nровину. В один день вона просто сіла в поїзд і поїхала до батьків, нікому нічого не сказавши і обірвавши всі зв’язки з минулим життям. Через кілька років вона вийшла заміж і нар одила двох дітей. З чоловіком вони мирна сім’я, панує взаєморозуміння і повага, але без сильної любові.

Вероніка сиділа, притулившись до вікна, чоловік на неї якось дивно витріщався. Їй було ніяково під цим допитливим поглядом. Раптом він підсів поруч. — Віра, невже ти мене не впізнала? Я тебе одразу впізнав. Віра подивилася йому в обличчя і зрозуміла, що це Євген. -Скільки років, скільки зим. Олена мені зізналася перед сме ртю, що наговорила тобі всякого. А адже це бре хня! А я ніяк не можу тебе забути. -Я давно в шлюбі, Жень. -Ти любиш його? -Поважаю. Женя узяв її номер і став надзвонювати, але Віра не брала трубку. Минуле треба залишити в минулому, вона не хотіла руй нувати свою родину.